Назва книги: «Мертві до темряви»
Автор: Шарлейн Гарріс
Кількість сторінок: 384
Видавництво: Ще одну сторінку
Нульові були досить таки буремним періодом. Кіноіндустрію в той час заполонили серіали з вампірами, відьмами та всяким надприроднім — що ми тоді тільки не дивилися і «Баффі — винищувачку вампірів», «Енджел», «Щоденники вампіра», «Надприроднє», «Всі жінки — відьми». А от «Справжня кров» («True Blood») якось пройшов мимо. Та що казати — я навіть не пам’ятаю чи транслювали його в нас по телебаченню. Хіба десь пізно ввечері або коли я успішно просиджувала джинси в університеті. В книговидавництві тоді ще не було такого буму і про вампірське чтиво ніхто навіть не задумувався. Та й хіба хтось думав що про таке можливо щось написати крім як статтю в бульварному журнальчику про надприроднє?
Гортаючи пропозиції видавництв на цей рік я й побачила першу книгу з циклу True Blood «Мертві до темряви». Я не була впевнена коли вона точно вийде, але фактично три тижні тому побачила її вже в наявності. «Мені негайно потрібна ця книга» — сказала я собі і без сумнівів замовила.
Історія переносить нас у невеличке містечко Бон Темпз у штаті Луїзіана. Тут, у коктейльному барі «Мерлотт», працює наша головна героїня Сукі Стекгауз. Тихенька, не примітна, трішки дурненька й на вигляд крінжова, адже має певну ваду — Сукі вміє читати думки, хоча не всі дуже в це вірять, але вже як є.
І здається ніби то є хороша суперсила, але через неї Сукі ніяк не може налагодити особисте життя. Як тут ходити на побачення, якщо чуєш усе, що про тебе думають кавалери? Погодьтеся, не надто приємно намагатися розслабитися за вечерею, коли паралельно слухаєш чужі думки про себе й розумієш, що тебе вважають якоюсь не такою.
Сукі живе разом з бабунею та кішкою Тіною. ЇЇ брат Джейсон живе окремо від них, в батьківському домі й час від часу навідується до них. Джейсон такий собі гуляка й розбишака, трохи серцеїд.
Одного вечора в бар заходить він, саме той — вампір Білл Комптон і Сукі усвідомлює, що не може прочитати його думки.
У всесвіті Шарлін Гарріс вампіри вийшли з труни приблизно за чотири роки до початку історії. Цьому посприяла поява синтетичної крові Tru Blood, розробленої японськими вченими. Тепер вампіри можуть обходитися без людської крові й відкрито заявляти про своє існування.
Здавалося б, людство мало б поступово звикнути до нових сусідів, але все значно складніше. Одні вампіри прагнуть інтегруватися в суспільство, інші ж стикаються зі страхом і відвертою ненавистю з боку людей. Попри цікаву передумову, авторка майже не заглиблюється в те, як саме відбувся цей перехід і як він змінив людський світ. Ми бачимо наслідки в повсякденному житті персонажів, дізнаємося про ставлення людей до вампірів, але повноцінної історії їхнього виходу з тіні так і не отримуємо.
За доволі цікавих обставин знайомляться Сукі й Білл (тут без спойлерів). А згодом починають відбуватися загадкові вбивства, і всі підозри, звісно ж, падають на Білла. З кожним новим убивством інтрига посилюється. І, відверто кажучи, я до самого кінця не знала, хто вбивця. Розгадку авторка відкриває лише на останніх сторінках.
Окремо хочеться поговорити про стосунки Сукі й Білла. Я вже й забула, що колись романтичні лінії могли розвиватися з такою швидкістю. Перша книжка циклу — і ось вам уже кохання, без кількох томів напружених поглядів, внутрішніх суперечок і нескінченного will they, won’t they. На тлі сучасного романтичного фентезі, де slow burn часом розтягується на цілу серію, такий темп навіть освіжає.
Інтимні сцени теж нагадують, скільки всього змінилося в жанрі. Вони доволі простенькі, а деякі моменти сьогодні можуть викликати хіба що крінж. Водночас у цьому є своя принадність: читаєш і бачиш, як інакше авторки колись будували романтичні історії, не намагаючись якомога довше утримувати героїв у стані взаємного тяжіння без конкретного розвитку стосунків.
Загалом, «Мертві до темряви» — цілком непогана історія. Книжка читається легко, а сюжет і персонажі так і просяться на екран. Тож тепер у моєму списку бажань з’явилося ще й подивитися True Blood. Цікаво подивитися, як цю історію адаптували для телебачення і що змінили в процесі.
Залишити відповідь