Назва книги: «Незнайомці. Спогади про шлюб»
Автор: Белль Берден
Кількість сторінок: 320
Видавництво: Bookchef
Історія Белль Берден починається з того, що її, здавалося б, цілком благополучний шлюб раптово руйнується з початком епідемії Covid. Чоловік, із яким вона прожила двадцять років, одного дня просто вирішує піти, залишаючи її з купою запитань і необхідністю переосмислити все спільне життя. І саме з цього моменту починається спроба Белль зрозуміти, ким насправді була людина, якій вона так довго довіряла.
Мені сподобалося, як авторка поступово розкриває історію їхніх стосунків, повертаючись до власного дитинства, знайомства з Джеймсом і різних етапів їхнього спільного життя. Особливо цікаво спостерігати за тим, як змінювався її чоловік: від бунтаря, який нібито вирішив стати на правильний шлях, до успішного бізнесмена, для якого дедалі важливішими ставали статус, дорогі речі та власні амбіції. Змінювалася і його роль у сім’ї: спочатку він був залученим батьком, але згодом поступово перетворився на людину, яка з’являлася в житті дітей дедалі рідше.
Окрема частина історії присвячена фінансовому боку розлучення. І тут поступово відкриваються досить неприємні подробиці: шлюбний контракт, майно, оформлене на обох, гроші з особистого трастового фонду Белль, за які вона придбала спільну нерухомість, і рішення, які на той момент здавалися цілком природними, адже вона повністю довіряла чоловікові. Тепер же все це виглядає як ретельно продумана пастка, у якій Джеймс подбав про власні інтереси значно краще, ніж про інтереси дружини та дітей.
Протягом усієї розповіді Белль аналізує минуле, намагаючись зрозуміти, чи були тривожні сигнали, яких вона не помічала, і в який момент людина, яку вона знала двадцять років, стала для неї фактично незнайомцем. Цікавою виявилася і тема ставлення суспільства до розлучених жінок: як змінюється соціальне життя, коли ти раптом перестаєш бути частиною пари, чому знайомі починають сприймати тебе інакше та звідки береться припущення, що після розлучення жінка неодмінно має шукати нові стосунки.
Слід зазначити, що всю цю історію ми бачимо виключно очима Белль. Ми отримуємо її спогади, висновки, припущення та спроби пояснити поведінку чоловіка, але так і не дізнаємося, що насправді відбувалося в голові у Джеймса. Ми можемо лише здогадуватися про його мотиви, справжні наміри та причини змін, які відбувалися з ним протягом 20 років сімейного життя. Ця односторонність оповіді залишає нам певну невизначеність: наскільки об’єктивною є картина минулого, яку поступово відтворює Белль, і чи могла б історія виглядати зовсім інакше, якби ми почули й іншу сторону?
Загалом книга мені сподобалася. Вона гарно написана, оповідь плавна, послідовна і дуже швидко затягує. Було цікаво стежити за тим, як Белль поступово складає докупи деталі власного минулого і відкриває для себе зовсім іншу сторону людини, з якою прожила два десятиліття. Історія залишає чимало запитань про довіру, маніпуляції та те, наскільки добре ми насправді знаємо найближчих людей.
Залишити відповідь