Оцінка:⭐️⭐️⭐️⭐️
Жанри:
🔍 Темне фентезі
🔍 Міфологічне фентезі
🔍 Інклюзивне/деколоніальне фентезі
🔍 LGBTQ+
🔍Політична фантастика
🔍Альтернативна історія
Тропи:
✨ Chosen One/Обранець
🔥 Prophecy/Пророцтво
🗡️ Assassin/Найманка
⚖️ Morally grey character
💔 Slow-burn/Enemies-to-allies romance
🐦 Animal bonds/Shapeshifting
🏛️ Political Intrigue
🌘 Solar eclipse as a magical event
🧩 Multiple POVs
🌍 Non-European fantasy world
Тригери:
⚠️Самопошкодження/Ритуальне каліцтво
⚠️ Культ/релігійний фанатизм
⚠️ Насильство (у т.ч. з описами)
⚠️ Смерть близьких/жертвопринесення
⚠️ Дискримінація/ізоляція через зовнішність
⚠️ Теми дитячої травми
⚠️ Сцени катувань або психологічного насильства
⚠️ Сексуальна напруга (без детальних сцен)
Захопливе фентезі, яке переносить нас у світ, натхненний міфологією і культурою доколумбової Америки (здається подібного ще не було, зазвичай більшість фентезі написані у Середньовічному сеттінгу). Унікальний світ із розмаїттям культур, релігійних систем та інтригуючих персонажів робить цю історію яскравою та незабутньою.
На початку «Black Sun» мені знадобилося трохи часу, щоб повністю зануритися — перші сто сторінок давалися досить тяжко через велике введення у міфологію, персонажів і політичні інтриги. Але згодом історія почала набирати обертів, і події закрутилися неймовірним чином (відверто — починала її читати ще в квітні і періодично кидала, тому зняла зірочку).
Якщо коротко по сюжету:
У священному місті Това, де проживають і керують чотири клани Небесних (в оригіналі — Sky Made) наближається святкування зимового сонцестояння. Цього року його супроводжуватиме затемнення, або як вони його називають «конвергенція» – рідкісне явище, яке порушує світовий баланс. Клан Чорних Воронів, пригноблений та скривджений жорстокістю жерців, вирішує використати цей момент для здійснення помсти. Вони чекають на відродженого Бога-Ворона, обіцяного пророцтвом, тоді як у небесній вежі жерців визріває змова.
Beware, beware the Crow
The Knives dealt them a bloody blow
Crows hope to bring the Sun down low
A plot that surely ends in woe.
У цей час через шторм до Тови прямує корабель, яким керує жінка-тік, чия чарівна Пісня заспокоює бурхливе море та зачаровує розум. Єдиним пасажиром судна є загадковий сліпий юнак, тіло якого вкривають ритуальні шрами.
Події відбуваються тут в двох часових лініях — теперішнє та флешбеки в дитинство Серапіо.
Головних героїв тут декілька, але всі вони дуже важливі:
🧙 Серапіо і є цим загадковим юнаком, позначений долею бути втіленням бога, якого прагнуть повернути його послідовники. Він поєднує силу, фаталізм і вразливість, що робить його історію однією з найсильніших у книзі. Серапіо насправді морально сірий персонаж, на початках він показаний звичайним хлопцем, який має певне призначення, але чим далі ми занурюємося в історію, тим більше розкриваються його темні сторони.
Однією з цікавих тем є боротьба Серапіо зі страхом перед смертю та його готовність пожертвувати собою заради виконання пророцтва. Хоча він був вихований із переконанням, що його доля — стати втіленням бога і виконати священну місію, всередині нього жевріє глибокий людський страх перед неминучістю кінця.
Цей страх надає його історії емоційної глибини, адже, попри всю підготовку, Серапіо залишається людиною, яка хоче жити, відчувати й бути прийнятою. Проте його відданість своїй місії показує силу його характеру. Він розуміє важливість своєї ролі у відновленні рівноваги та справедливості, навіть якщо це вимагає крайньої жертви. Ця внутрішня боротьба робить його складним та багатогранним персонажем.
🧙 Наранпа — верховна жриця (Sun Priest) міста Това. Як верховна жриця, Наранпа намагається реформувати і зробити систему правління Жерців більш відкритою, але її ідеї викликають супротив серед консервативних і впливових членів жрецької ради. Попри її високий статус, Наранпа постійно стикається з недовірою, зневагою та підступами, особливо з боку тих, хто боїться втратити свою владу.
Кульмінацією інтриг стає відкрита зрада, коли ті, кого Наранпа вважала своїми союзниками, повертаються проти неї. Але в неї є невеличка таємниця, яка її і врятує.
🧙 Ксіала — морячка з магічною здатністю керувати морем. Її харизматичність і вільнодумність створюють контраст із більш серйозними персонажами. Загалом вона постає як квір персонаж, трошки така вільнодумна і зовсім проста. ЇЇ взаємодія з Серапіо починається як непорозуміння, Ксіала — вільна, незалежна морячка, яка керує кораблем через бурі та шторм, тоді як Серапіо – таємничий молодик, приречений на виконання великого і страшного пророцтва.
Спочатку їхній зв’язок виглядає як щось випадкове, але з часом між ними виникає щось глибше. Ксіала стає для Серапіо емоційною підтримкою, Серапіо ж для неї – захисником. Вона розуміє, що він не просто символ божества, а людина з власними страхами, сумнівами і потребами. Її Пісня заспокоює його душу, а вона сама – одна з небагатьох, хто здатний побачити в ньому людину, а не лише інструмент для виконання великого пророцтва. І невеличкий спойлер – тут теж буде зрада.
🧙 Окоа — воїн і син однієї з провідних сімей Тови, який опиняється втягнутим у складні політичні інтриги. Його моральність і відданість роблять його важливим для противаги іншим героям. З цим персонажем ми взаємодіємо найменше, але маю надію, що в наступних книгах його буде глибше розкрито.
Кінцівка «Black Sun» справді неочікувана та драматична. Ребекка Роанхорс тримає у напрузі до останньої сторінки. Як розв’язуються долі героїв, одночасно захоплює та шокує. Події в кінці викликають багато запитань і змушують задуматися, залишаючи відчуття, що історія ще не завершена.
Рекомендую!
Залишити відповідь