Оцінка:⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ або ж «Саркастична Біблія, на яку ми заслужили»
Якщо Господь не довіряє людям, які в нього вірують, то я не бачу, чому ці люди мають у нього вірувати.
Ну що ж перше знайомство з автором вдалося 👻 Всі радять починати зі «Сліпоти», якої вже давним-давно нема ніде в наявності, а от Каїн можна ще придабти, та й не за всі гроші.
Отож, як виявилося ця книга остання написана в автора, і це не просто альтернативний погляд на Старий Заповіт, це тонка літературна алхімія, в якій єретичне переплітається з філософським, а гнів — із гуманізмом. Сарамаґу показує, що вміє заглядати не боячись в очі самим богам і не кліпати.
Що в нас по сюжету?
Каїн, вигнаний за братовбивство, подорожує крізь простір і час, вриваючись у найвідоміші Біблійні події: жертвоприношення Авраама, падіння Содому, побудову Вавилонської вежі, битву за Єрихон… Він стає свідком абсурдів, які релігія тисячоліттями намагалася виправдати.
Каїн не мовчить. Він питає незручні запитання, сперечається з Богом, кидає виклик авторитетам і постійно нагадує: де ж твоя мораль, коли ти спалюєш дітей і затоплюєш світ?
🧠 Читати — це як…
…відкрити стару книгу, що пахне димом і часом, і знайти там не молитовник, а саркастичні ремарки на полях. Текст написаний у фірмовому стилі Сарамаґу — з довгими реченнями, діалогами без лапок, несподіваними відступами. Як живий потік свідомості, який змушує думати, не відволікатись, пірнати все глибше й глибше. В певний момент аж захотілося перечитати Біблію.
💡 Тут прослідковуються такі теми як:
— Моральність Бога: Чому Він карає невинних і пробачає кривавих?
— Абсурд релігійної логіки: Сарамаґу обережно, але чітко розбирає нелогічні моменти з точки зору гуманізму.
— Вільна воля: Каїн — той, хто відмовляється приймати світ таким, яким його нав’язали.
❤️ Що особливо сподобалося:
— Сміливість та іронія — Сарамаґу не боїться «розмовляти з Богом», і гумор його блискучий: не грубий, а розумний.
— Філософська глибина без занудства — книга змушує думати, але не втомлює.
— Мова та ритм — наче слухаєш інтелігентного бунтаря, який говорить без пафосу, але з неймовірною точністю.
Загалом, «Каїн» це не просто єретичний роман. Це любовний лист до розуму, сумніву й свободи думки. Прочитавши його, більше ніколи не подивишся на Біблію так, як раніше. І щось в цьому є.
P.S. Розпуста так і дихала в спину під час читання, а чому і як – дізнаєтесь після прочитання 😜
Залишити відповідь