Якщо на довгі рецензії зараз бракує настрою — сідайте у Читацький Експрес.
Сьогодні про оповідання Рея Бредбері😌📚
«The Veldt»
Головні герої — Пітер та Венді (Пітер Пен та Венді Дарлінг?) не зовсім звичайні діти. Їхнім батькам складно комунікувати з ними, тому вони облаштували для них дуже чудернацьку ігрову кімнату, яка розважає їх та виховує, коли ті втомилися.
Однак ця кімната стає справжнім кошмаром, який підкоряється забаганкам дітей. Але що спонукнуло до таких жахливих фантазій дітей? Відсутність зв’язку з батьками? Чи можливо шкідливий вплив техніки? Бредбері вже тоді думав про те, що зараз відбувається на наших очах. Дітей виховують комп’ютери та телефони, а батьки не здатні вплинути на це.
Бредбері писав свої оповідання задовго до цифровізації, але йому вдалося передбачити те, що відбувається у світі зараз. Раніше його могли б і не збагнути, адже ніхто й подумати не міг, що таке може відбуватися насправді. А зараз вже напевно пізно — прогрес іде тільки вперед.
Мені подобаються сенси, які вкладав у свої твори Бредбері. Так тонко й майстерно передати правду про майбутнє задовго до цього майбутнього, але зробити це завуальовано та так красиво.
«All Summer in a day»
Фантастичне оповідання про Венеру, де постійно йдуть дощі і лише раз на сім років можна побачити сонце. Діти чекають цього моменту, їм по 9 років і багато хто вже не пам’ятає, як виглядає сонце. Чекає на нього і земна дівчинка Марго, яка приїхала з батьками на Венеру лише 5 років тому, і вона ще пам’ятає Сонце. Діти жорстокі і ненавидять Марго, тому вчиняють з нею не добре. Тут мало фантастики, загалом більше Бредбері торкається соціальних проблем.
Діти — маленька копія суспільства. Товариства, яке не припускає думки, що хтось щасливіший, розумніший, багатший, ніж він. Суспільства, яке обурено дивиться на тих, чиє життя може покращитися.
Кінцівка — діти усвідомили, що зробили щось погане і вирішили розкаятися з надією на краще майбутнє. Чи на довго це — хто зна, за якийсь час вони підуть додому і забудуть за дівчинку Марго і за свій вчинок, будуть тішитися і розказувати батькам, що нарешті побачили сонце.
«The green morning»
Розповідь про мрії та про завзятість. На Землі кисень для нас хоч життєва необхідність та нескінченне багатство. А ось на Марсі, де живе один із героїв Бредбері, це недозволена розкіш. На Марсі немає дерев, без них немає кисню.
Бен Дріскол — людина, завзятості якої можна тільки позаздрити. У нього є мрія, він хоче жити на Марсі і знаходить спосіб її втілити. Його життю загрожує небезпека, він міг будь-якої миті сказати, що повернеться додому. Але це не той шлях для сміливого та відважного героя.
Він поставив собі за мету озеленити Марс, щоб на ньому могли жити люди. Заради цього він готовий пожертвувати всім, навіть життям. Він мандрував Марсом, садив насіння і чекав коли все проросте. Одного дня пішов дощ, проливний дощ. Бен проснувся і побачив дерева. Мрія Бена здійснилась.
Залишити відповідь