«Голландський дім» Енн Петчет

Назва книги: «Голландський дім»

Автор: Енн Петчет

Жанр: Роман

Кількість сторінок: 368

Видавництво: ARTBOOKS

Сюжет:

Фінал Другої світової. Сиріл Конрой встигає впіймати хвилю й будує масштабний бізнес на нерухомості — настільки успішний, що його родина за кілька років переходить із режиму економії до життя без фінансових обмежень. Символом цього злету стає Голландський дім — розкішний маєток у передмісті Філадельфії, придбаний як жест тріумфу і подарунок дружині.

Але саме ця покупка запускає механізм, який поволі розбирає родину по гвинтиках. Дім, що мав закріпити новий статус, стає точкою напруги, образ і рішень, які вже неможливо переграти.

Історію розповідає Денні, син Сиріла. Разом із сестрою Мейв — розумною, різкою, надто дорослою для свого віку — він опиняється за дверима того самого дому, коли мачуха без вагань виставляє їх геть. Учора — простір із прислугою й окремими кімнатами, сьогодні — необхідність виживати самотужки.

Вони тримаються одне за одного як за єдину опору. Цей зв’язок допомагає вистояти. І водночас визначає все, що станеться з ними далі.

Мої думки:

«Голландський дім» обіцяє багато, але залишає суперечливе враження. На перший погляд, історія про сім’ю, втрати та спадок, пов’язаний із символічним домом, виглядає перспективно. Енн Петчет вміло створює атмосферу та деталі, які дозволяють відчути дух часу і місця, а стиль написання – легкий.  

Головні герої, брат і сестра, Денні та Мейв, виростають у розкішному особняку, придбаному їхнім батьком. Після втрати матері та приходу мачухи їх виганяють з дому, який стає символом втрат і нездійснених надій.

Вони будують життя поза Голландським домом, але постійно повертаються до нього у спогадах, намагаючись зрозуміти своє минуле та впоратися з емоційним тягарем.

Часто сюжет виглядає занадто статичним. Події розгортаються повільно, іноді настільки, що виникає відчуття, ніби герої просто топчуться на місці. Центральні персонажі, хоча й добре прописані, не завжди викликають симпатію або бажання перейматися їхніми долями. Деякі мотиви залишаються недосказаними і це створює відчуття своєрідної незавершеності.  

В центрі основного конфлікту — дім як символ втраченої сімейної ідентичності — поданий як на мене не достатньо розгорнуто, часом в мене виникало питання чому ж книга називається саме так. Частина подій відбувалася беpпосередньо в будинку, а потім, після вигнання, будинок відходить на дальній план і головні герої стають просто спостерігачами збоку, навіть не наважуються увійти в будинок. Далі книга більше зосереджувалася на рефлексії, ніж на розвитку сюжету, що не всім може сподобатися.  

Одним із центральних аспектів «Голландського дому» є відносини між Денні та Мейв. Після втрати дому вони залишаються найближчими людьми один для одного. Їхній зв’язок є основою книги, і саме через нього розкривається тема сімейної лояльності, пам’яті та болючих втрат.  

🧔🏻‍♂️ Денні, як оповідач, пропонує читачеві свій погляд на події, але іноді його сприйняття здається надто поверхневим та емоційно стриманим. Попри драматичні події в його житті, він часто здається байдужим до того, що відбувається, ніби спостерігає за власною історією збоку. Така поведінка викликає відчуття відстороненості від Денні. В останньому розділі він зауважує, що це все історія Мейв, але ж тут все йшлося про його життя, про його навчання, про його відносини з Селестою. Про Мейв ми знали тільки те, що вона працювала в пана Оттерсона і була самотньою. Денні ж тільки раз мигцем спитав її про особисте, а Селеста взагалі зневажливо ставилася до Мейв через відсутність сімʼї.

– Вона вся така перевантажена своєю важливою роботою в царині заморожених овочів, що не може приїхати сюди на день? Очікує, що ти кинеш усе – свій бізнес, свою сімʼю – і помчиш до неї, щойно зателефонує?

…

Це ніколи не звучало, але було абсолютно зрозуміло:

у Мейв немає ні чоловіка, ні дітей, і тому її час не такий уже й цінний.

👩🏻 Мейв, навпаки, є більш емоційним і яскравим персонажем. Її любов до брата, жертовність і постійне бажання зберегти зв’язок із минулим через спогади про дім роблять її зрозумілою і близькою. Водночас іноді здається, що вона застрягла у власному болю, що заважає їй рухатися вперед і будувати нове життя. Моментами мені не зрозуміла була її мотивація і дії спрямовані щодо Денні. Частково це все виглядало як одна велика маніпуляція спричинена болем і травмою з дитинства.

Далі, їхні постійні розмови про Голландський дім були символом втраченої матеріальної цінності й ностальгії за тим, що вже неможливо повернути. Але ця одержимість минулим здалася мені одноманітною і навіть виснажливою. Для них і їхнього батька дім був важливим, а якщо згадати їхню матір, то навпаки, для неї дім був чимось пригнічуючим.

Цю книгу можна обговорювати довго, занурюючись у другорядних персонажів (адже вони не менш цікаві), підтексти та символіку. Проте після прочитання залишається досить неприємний післясмак, ніби історія, попри всю її глибину, залишила в душі осад розгубленості чи емоційного дискомфорту.

Читати чи ні — на ваш розсуд. Мені особисто, після прочитання «Голландського дому», потрібно тонни чогось романтичного і легенького. Воно ніби легко й швидко читалося, а зовсім не чтиво для задоволення.