… з моїми мигдалинами щось не так. Вони не «вмикаються», коли надходить сигнал. Тому я не розумію причин плачу й сміху інших людей. Я погано уявляю, що таке радість, печаль, любов, страх. Слова на кшталт «емоція» та «емпатія» – для мене лише набір звуків.
Роман «Мигдаль» Сон Вонпхьон беззаперечно глибока й зворушлива історія. Це не просто книга про підліткове дорослішання, це своєрідний тонкий психологічний портрет людини, яка живе десь на межі між відчуженістю та бажанням бути зрозумілим.
🧑🏻🦱 Головний герой, Юндже, народився з рідкісним станом — алекситимією, через яку він не здатен розпізнавати емоції. Це робить його життя складним, адже світ довкола часто жорстокий до тих, хто не вписується в загальноприйняті норми. Незважаючи на свою особливість, він не є бездушним персонажем — навпаки, його внутрішній світ викликає щире співчуття та цікавість.
Те, що мені дуже сподобалось, це можливість «побувати» в голові Юндже та побачити світ його очима. Його спосіб мислення відрізняється від звичного нам: він сприймає події раціонально, без притаманних нам емоційних реакцій. Через постійну відстороненість відчувається вся глибина його внутрішнього світу.
Через Юндже я подивилась по-новому на емоції. Те, що для нас є природнім – радість, страх, злість чи співчуття, — для Юндже були лише поняттями, які він намагався зрозуміти логічно. Навіть без здатності відчувати, він прагнув бути частиною цього емоційного світу, він дослухався до того чому його вчила мама і намагався діяти відповідно.
Хоч-не-хоч, але в ході історії задумуєшся: що ж означає бути людиною? Як емоції впливають на наші рішення? І чи можлива справжня близькість з іншими без них?
Контрастним доповненням до Юндже є 🧔🏻♂️ Ґон — хлопець, сповнений емоцій, жорстокості, болю та гніву, які він не в змозі контролювати. Якщо Юндже здається надто спокійним, то Ґон — це буря, яка руйнує все довкола. Їхня взаємодія створювала весь цей надзвичайно проникливий сюжет. Авторці вміло вдалося через їхні стосунки розкрити тему людяності, навіть у найнеочікуваніших її проявах.
Другорядні персонажі також відіграють важливу роль у житті Юндже, кожен із них по-своєму впливає на його світосприйняття та розвиток.
👩🏻 Матір Юндже сильна і водночас трагічна постать. Вона одна з небагатьох людей, які по-справжньому розуміють його стан і намагаються навчити його жити в емоційному світі. Вона прагнула захистити його та зробити більш «нормальним», щоб він міг адаптуватися до життя. Її любов відчувається навіть у її жорстких методах, а її «майже» втрата стає одним із найбільших потрясінь у житті Юндже (дочитаєте до кінця то все взнаєте).
👵 Його бабуся ще одна важлива фігура, яка додає трішки тепла та людяності в його дитинство. Вона не намагається змінити онука, а приймає його таким, як він є.
– Наймиліше у світі чудовисько – ось ти хто!
👩🏻🦱 А от Дора — єдиний персонаж, який показує Юндже новий вимір людських відносин, його «рятівне коло». Вона стає його першим кроком до розуміння почуттів і близькості. Вона не сприймає його особливість як проблему, а просто приймає його таким, яким він є. Через її доброту та відкритість Юндже вперше починає усвідомлювати, що означає бути важливим для когось.
Книга закінчується так, що залишає після себе тепле відчуття надії. Це не ідеальне, казкове «щасливе завершення», але воно справжнє й чесне. Юндже робить крок у нове життя, де в нього з’являється шанс на щось більше, ніж просто існування ⭐️
Загалом, цей роман залишив по собі сильне враження та багато тем для роздумів. Якщо ви цінуєте неспішні, психологічно глибокі історії з яскравими персонажами та атмосферою, що запам’ятовується надовго – то цей роман для вас 💕
Залишити відповідь