«Привіт, незнайомко» Кетрін Сентер

Назва книги: «Привіт, незнайомко»

Автор: Кетрін Сентер

Жанр: Ромком

Кількість сторінок: 392

Видавництво: РМ

Сюжет:

Кохання не сліпе. Воно просто бачить не все.

Для Сейді Монтґомері все валиться в один момент. Учора — фінал престижного конкурсу художників-портретистів і відчуття, що мрія близько. Сьогодні — лікарня і втрата здатності розпізнавати обличчя. Вона бачить світ, але люди для неї розсипаються на фрагменти, які не складаються докупи. Ніби намагаєшся читати текст, де всі літери є, але сенс вислизає.

Сейді намагається втриматися: готується до фіналу конкурсу, доглядає старенького пса Арахіса, розбирається з сімейними проблемами. І саме тоді в її житті з’являються двоє чоловіків. Почуття до них збивають з пантелику: це кохання, фізичний потяг чи просто реакція виснаженого мозку, якому потрібна опора? Час — максимально невдалий, а ясності не більшає.

Коли здається, що контролю вже не залишилось ні над чим, з’являється потреба змінити кут зору. Іноді рух уперед починається не з пошуку, а з паузи. Іноді потрібні люди приходять тоді, коли на них зовсім не чекаєш.

Питання лише в тому, чи зможе Сейді прийняти нову реальність — і не втратити себе дорогою до мети.

Мої думки:

Моє знайомство з авторкою почалося саме з цієї історії й залишило дуже приємне враження.

Роман залишає відчуття теплої, добре зібраної історії з упізнаваними міленіалівськими вайбами. На початку сюжет здається доволі типовим для жанру, однак у процесі читання стає зрозуміло, що книга продумана значно глибше, ніж очікувалося.

Головний герой у дусі «golden retriever boyfriend» — уважний, надійний, емоційно відкритий 🫠. Образ, який у реальному житті трапляється дуже рідко, зате в романтичній прозі працює безвідмовно.

Атмосфера історії дуже камерна й затишна: багато тепла, внутрішнього комфорту й відчуття безпечного простору, в якому хочеться залишатися довше.

Головна героїня — неідеальна, місцями інфантильна й наївна, з власними внутрішніми суперечностями. А чи було б цікаво читати про неї, якщо б вона була серйозна? Мабуть ні 🤭

Окремо варто відзначити роботу авторки з тропом miscommunication. Напруга вибудувана тонко й поступово: відчуття, що щось не сходиться, присутнє протягом майже всієї книги, а повне усвідомлення приходить ближче до фіналу.

Рекомендую!