Назва книги: «Асинхронія»
Автор: Екатеріне Тоґонідзе
Кількість сторінок: 176
Видавництво: Комора
В серпні вирішила скоротити витрати на книги і, як завжди, мій план-капкан успішно провалився. Ну не можу я витримати без книг, пробачте мені.
Зовсім випадково я побачила «Асинхронію» на сайті Readeat за досить таки привабливою ціною. Замовчую той факт, що книга потрапила в кошик не одна, бо ціни таки були надто привабливі. Трішки почитавши антоацію, я з’ячувала, що це дебютний роман грузинської авторки Екатеріне Тоґонідзе. А з грузинськими авторами я була до цього часу не знайома, отож книга простояла на полиці рівно тиждень і прочиталася буквально за 2.5 години.
Складно передати наскільки це глибока і болюча історія про те, як суспільство поводиться з тими, хто відрізняється від його уявлення про норму, про беззахисність перед чужою жорстокістю та нерівність, закладену в патріархальному устрої.
В невеличкому грузинському селищі живе дві сестри сіамські близнючки. Їхня матір померла після їхнього народження, батька вони не знають, а з рідних у них залишилась бабця, яка ними опікується та Заза, їхній дядько, який час від часу приїжджає та привозить їм продукти, журнали та цукерки.
У них на двох дві голови, два серця, одна печінка і дві ноги, обидві такі різні, але замкнені у одному тілі. Водночас самотні в думках і не здатні побути на самоті, відрізані від зовнішнього світу й бажають отримати те, що мають всі — подивтись фільм, який їм хочеться, а не те, що бабця дозволяє, поїхати на море, відчути життя у всіх його проявах.
Здається у дівчат все добре, наскільки можна уявити, але трапляються такі очевидно-неочікувані речі й стабільність дуже швидко починає руйнуватися. Раптово хворіє й згасає на очах бабця. Потім стається повінь. Дівчата опиняються на межі життя і смерті, стикаються з людьми, які бачать у них радше дивину, ніж звичайних людей. З’являється перша робота, нові знайомства, новий досвід — і разом із цим жорстока реальність, до якої вони виявляються зовсім не готовими.
Увесь роман написаний в щоденниках двох сестер, з яких можна побачити наскільки вони різні. Ліна здається більш легковажною та наївною, тоді як Діана — серйознішою, обережнішою і настороженішою. Вони по-різному дивляться на світ, по-різному сприймають людей і по-різному реагують на те, що відбувається навколо них, але змушені щодня рахуватися одна з одною.
Паралельно ми дізнаємося історію їхнього батька, деталі його знайомства з їхньою матір’ю та те, як його життя поступово приводить до зустрічі з дочками.
Це важка книга і я зовсім не можу порекомендувати її для обов’язкового читання. Але якщо таки візьметеся за неї, то візьміть до уваги, що в кінці книги є епізод сексуального насильства, не стільки граіфчно описаний, а просто дуже неприємний і болючий.
Залишити відповідь